Умови. Сітка. Текст до новго конкурсу кросвордистів.
Доброго дня, любителі інтелектуальних
розваг !
У 2019-2020
навчальному році Вашій увазі пропонуються такі змагання :
Інтернет ігри: КРОКС-Донеччина, КРОКС-Греція, КРОКС – Природа
Тематичний кросворд «Греція». Про строки їх проведення Ви можете дізнатися
у дописах блогів kroks-rodyna.blogspot.com krosvord-ukraina.blogspot.com
Зараз Вашій увазі
пропонується тематичний кросворд. 24
слова для цього кросворду взято з тексту «Храм Семи брам на березі Дніпра». Це
іменники, вони приведені до називного відмінку, однина ( якщо множина, то буде
вказано окремо). Інші вісім слів з
словників, енциклопедій. Враховуючи те, що Ви буде користуватися послугами комп’ютера,
запитання будуть поставлені у завуальованому вигляді ( інакше простий пошук за
текстом видає готові відповіді).
Сьогодні Ви знайомитеся
з текстом та сіткою до кросворду, умовами надсилання відповідей. Самі запитання
до кросворду буде оприлюднено на блозі 17 травня о 18.00.
Принцип оцінювання відповідей :
за відповідь , що співпадає з авторською – учасник отримує
1 бал;
за відповідь, що відрізняється від авторської на одну
літеру – учасник отримує 0,5 балів;
за усі інші варіанти ( різниця у 2 та більше літери,
зовсім неправильна, відсутність відповіді чи щось інше … ) – учасник отримує 0
балів.
Для заохочення учасників надається чотири поповнення
рахунків мобільного телефону по 50 гривень кожна.
Перше – для учасника з найбільшою сумою балів за усі 32 слова.
За наявності декількох претендентів поповнення отримає учасник, який надішле
відповідь якомога раніше.
Друге та третє – всі інші учасники буде
розподілено на дві групи ( за кількістю правильних відповідей, для учасників з
однаковою кількістю правильних відповідей буде розташовано в алфавітному
порядку) і у кожній групі буде проведено жеребкування. І, теоретично, учасник з
однією правильною відповіддю зможе отримати поповнення.
Четверте – на розсуд оргкомітету.
Надсилання відповідей :
Основний варіант : Готуєте файл до якого вносите : ПІБ
область та назву Вашого населеного пункту, для вносите відповіді. Робите копію файла, вставляєте у віконце «Для
коментарів» ( нижня частина допису з
запитаннями до кросворду та відправляєте).
Якщо бажаєте отримати повідомлення про отримання
відповідей – надішліть свої відповіді на електронну адресу kfylfhm@i.ua Для цієї поштової скриньки налаштовано
автовідповідач.
Відповіді на блозі модеруються і оприлюднюються після
завершення строку отримання відповідей – 15 червня. Тут для кожного коментаря
ГУГЛ оприлюднює дату та час надходження відповіді кожного учасника.
Бажаємо успіхів.
Сітка
1
|
2
|
3
|
4
|
|||||||||||||||
5
|
6
|
|||||||||||||||||
7
|
8
|
9
|
||||||||||||||||
10
|
11
|
|||||||||||||||||
12
|
||||||||||||||||||
13
|
14
|
|||||||||||||||||
15
|
16
|
|||||||||||||||||
17
|
18
|
|||||||||||||||||
19
|
20
|
|||||||||||||||||
21
|
22
|
|||||||||||||||||
23
|
24
|
25
|
||||||||||||||||
26
|
26
|
28
|
||||||||||||||||
29
|
30
|
|||||||||||||||||
31
|
32
|
|||||||||||||||||
Текст
Вище – посилання на оригінальний текст. Власний
переклад від оргкомітету.
На кордоні
Запорізької та Дніпропетровської областей знаходиться одна з самих
найстаріших на землі штучних споруд , що дуже нагадує всесвітньовідомий
Стоунхендж. На одному з його каменів є відбиток ступні людини, а на іншому
можна розгледіти … свастику. На
місці загибелі Святослава. Зразу зауважу : цей храм не має куполів, що сяють
на сонці. Дзвіниця біля нього , з якої б лунав навкруги дзвін з піднебесся,
також відсутня. Та й храм, як такий –
у нашому розумінні , у храмі Семи брам, також відсутній. Тим не менш, храм
цей таки існує. Тисячі років ! І
знаходиться він у селі Микільське-на-Дніпрі ( Солонянський район,
Дніпропетровська область) . Поворот до нього на дніпропетровській трасі –
приблизно біля кордону Запорізької та Дніпропетровської областей, позначено
особливим вказівником , на якому написано «Місце загибелі князя Святослава».
Та вказано відстань до нього. Як же
так, обов’язково здивується у цьому місці моєї розповіді читач, що знається на
історії Запоріжжя: князь Святослав – виключно наша людина, він же у нас , на
Хортиці, загинув. І при чому тут Микільське-на-Дніпрі ? Що там Святослав мав
робити ? Зізнаюся чесно, ці запитання, затримавшись, а , не проскочивши, як
звично , біля дорожнього вказівника на повороті на Микільське, я собі теж
поставив. І відповіді на них знайшов.
Трохи пізніше – дізнавшись про історію села та прилеглої
місцевості. А самому нетерплячому читачеві
відповім коротко так : у Микільскому-на-Дніпрі, де встановлено пам’ятник
Святославу, князь, звичайно не був – не існувало тоді це село, але тамтешній
храм Семи брам він міг і відвідати, повертаючись з походів додому, у Київ.
Дізнавшись про наміри князя , підступні печеніги і влаштували на місці
майбутнього села Микільського засідку, до якої й потрапив Святослав. Хоча, це
лише одна з версій загибелі легендарного князя, що ввійшов в історію
Руси-України під прізвиськом «Завойовник» : за вісім років правління він
здійснив походи на Болгарію та Північний Кавказ, а також розгромив Хазарський
каганат – державу кочівників, котрі постійно здійснювали набіги на поселення
русичів. Масивна чавунна плита на гранітному валуні на березі Дніпра – на
місці ймовірної загибелі Святослава, була встановлена … аж у 1872 році. Напис на ній повідомляє :
«У 972 році біля дніпровських порогів поліг у нерівному бою з печенігами російський
витязь князь Святослав Ігорович ». Цей
пам’ятний знак, встановлений у позаминулому столітті в Микільському – перший
пам’ятник на честь героїв Руси-України.
|
Але нам, одначе,
треба було рухатися далі. І , постоявши біля пам’ятної плити та поцмокавши
язиком біля глибокого вертикального
жолоба за нею – це так , стікаюча береговим схилом вода розрізала могутній
дніпровський камінь, ми покинули безлюдний дитячий табір ( або профілакторій,
я так і не зрозумів), що колись належав металургійному заводу ім.
Петровського ( на його честь, якщо хтось забув, місто на Дніпрі до недавнього
часу називалося), на території якого й знаходиться масивна чавунна плита з
повідомленням про загибель Святослава. Зараз табір – приватна власність під
охороною. Але пройти до пам’ятного знаку можна – у супроводі когось з
охорони.
Чия земля у
Ненаситецького порога ? Храм Семи брам
, який знаходиться, ну, можливо, за півкілометра від ймовірного місця
загибелі Святослава, ще називають « капищем Перуна» або, що більш правильно ,
«Микільським кромлехом». Ніякого храму
на березі Дніпра , як я вже говорив, немає.
Є залишки язичницького святилища – у вигляді встановлених колом
каменів, створеного у дуже примітному місці – там, де колись, до будівництва
Дніпрогесу, клекотів не замерзаючий навіть в люті зими Ненаситецький
поріг. «Ненаситець, Дід-поріг, Ревучий – самий великий і самий
страшний зі всіх дніпрових порогів », - особливо підкреслював у своїх
дорожніх нотатках Дмитро Яворницький.
В його цікавих нотатках я також вичитав, що у 1737 році навпроти
Ненаситецького порогу на правому
березі Дніпра було збудовано фортецю ( чи щось на зразок фортеці) –
«ретраншемент з редутами, що займав площу у 50 десятин». Через чотири роки навколо ретраншементу
виникло поселення «з малоросійських козаків та селян». Ну , а буквально
наступного року, після ліквідації Запорізької Січі – у 1776 році,
«провіантмейстер» князя Григорія Потьомкіна Іван Синельников ( до заснування
губернаторської посади він був катеринославським намісником; залізнична
станція Синельникове носить його прізвище) отримав землі якраз у районі
Ненаситецького порогу. На них у честь своїх синів заснував села : Василівку (
у 1779 році) – на лівому березі Дніпра, та Миколаївку ( у 1780 році) – на
правому. «У тому селі ( нинішньому Микільському) – відзначав Дмитро
Яворницький, підданих малоросіян чоловічої статі 20 душ, жіночої - 15 » . У
той же, післясічовий час, скажемо так, землі біля Ненаситецького порогу
отримала й дружина «провіантмейстера» Івана Синельникова Авдотья Василівна,
яка й заснувала «село» ( слово Яворницького ) Військове , де були поселені «залишки
запорізького війська, і від цього село
отримало свою назву». Військове – це зовсім недалеко від Микільського. По
прямій – нижче по Дніпру , півкілометра. Якщо хто бачив найбільшу в Україні
діораму «Битва за Дніпро» ( знаходиться у Дніпровському національному
історичному музеї і займає окреме приміщення, зразу згадає, що вона
відображає епізод Великої Вітчизняної, пов'язаний з форсуванням Дніпра
частинами Червоної Армії біля села військове. Виходить так, що земля у
Микільському – Військовому щедро
полита кров’ю як за часів князя Святослава , так і в недалекі від нас часи.
|
Дніпровський
Стоунхендж. А ось так спостережливий
Дмитро Яворницький описав Микільський кромлех ( більш зрозуміле слово українською
: «кам’яне коло») . «Це надзвичайно рідкісна мегалітична пам’ятка: посередині
нього встановлені колом 24 великі пласкі камені – один за іншим , висотою з
дорослу людину: в центрі коло було поховання людини, однак, скелет її
перетворився на порох, що його не можливо було взяти чи виміряти – це вже
була не людина, а «порох та попіл» »; навколо скелету також перетворилися на
«порох та попіл» черепашки річкових молюсків. Вважається, що храм під
відкритим небом біля самого гучного дніпровського порогу було споруджено
«праіндоєвропейським» народом. За
однією з версій , йому 12 тисяч років, за іншою – 4 тисячі. Якщо взяти за
точку відліку першу цифру, то треба
буде визнати, що , Микільський кромлех, більш ніж удвічі старший за
всесвітньо відомий аналог – камінний Стоунхендж, який щорічно відвідує
мільйон туристів. За переказами , у
споруджені Стоунхенджа брав участь жрець Мерлін, що володів секретами
чарівника. Саме він, виготовив якісь пристрої, встановив гігантські камені
легко та швидко , чим здивував присутніх , які до цього не могли зрушити їх з
місця. Здивованим присутнім Мерлін відповів : якби ви бачили , які чудеса
витворюють будівельники на моїй батьківщині, то здивувалися б ще більше. А
Мерлін був зі скіфів, що мешкали, згідно з тим же переказом, біля
дніпровських … порогів. По це ще у 18 столітті англійський поет Томас Уортор
відзначив у своїй присвяті Стоунхенджу : «О, давня пам’ятка зі Скіфських
берегів, Чи Мерліном сюди ти принесена ?» Якщо й далі проводити паралелі зі
Стоунхенджом , можна припустити, що камінне коло на берез Дніпра у давнину,
як і Стоунхендж , слугувало … обсерваторією, з якої наші предки слідкували за
рухом Сонця. І напряму спілкувалися з
Космосом та Богом – така енергетика , така сила подібних місць. Між іншим, за 9 кілометрів від
Микільського ( і в 3,5 кілометрах від
Дніпра) знаходиться невелике село з дивною назвою Петрово-Свистуново ( військова сільрада).
Відоме воно тим, розказали мені люди, які збирають інформацію про аномальні
зони Придніпров’я , що біля нього знаходиться
така собі земляна споруда ( її чітко видно на фото з космосу), що
допомагала давнім тутешнім мешканцям .. безпосередньо спілкуватися з
Космосом. Це так званий майдан – місце сили. Чи знав про такі місця , і
конкретно , про храм під відкритим небом
біля Ненаситецького порогу князь
Святослав ? Не міг не знати. Тому, не можна виключити, що саме сюди він і
прямував – просити у Всевишнього допомоги та захисту , дізнавшись про
засідку, що планувалася проти нього. А
засідка як раз і була влаштована біля храму. І князь зі своєю дружиною
прийняв тут свій останній бій. Повторюю, це лише здогад. Як насправді
розвивалися події , більш ніж тисячолітньої давності, мабуть, не дізнаємося
ніколи. Діаметр незвичайного храму у Микільському , у якому я зараз нарахував
36 каменів . – 25 кроків. Причому міряв я від самого примітного ( але не
самого головного) - того , на якому
чітко видно … слід ступні людини. Камінь цей відомий усім, хто бував у Храмі
Семи брам. Називається він П’яточним.
|
Камінь,
який встановлено напроти П’яточного, назви не
має, хоча в храмі , він мабуть
найголовніший – начебто вівтар. Це я зрозумів, коли розгледів , що зображено
на цьому камені : свастика , давній символ Сонця, давній символ щастя, якщо
хочете. І храм, варто б , величати не семибрамним , а сонячним – храмом Сонця
та щастя. Свастику на камені – вона , до речі, лівостороння ( на відміну від
правосторонньої фашистської) можна розгледіти тільки при певному ,
контрастному, освітлені – бо дуже давно вона була нанесена на камінь : 12
тисяч років назад. До речі, перші відомі історії зображення свастики
датуються … сьомим тисячоліттям до нашої ери. А техніка нанесення знаку Сонця
просто вражає : на сірому, начебто, не примітному камені є, якщо уважно придивитися , червоні
вкраплення , які й утворюють свастику . І , до речі, вона обрамлена колом з
таких же червоних вкраплень. Я навіть
припустити не можу , як це можна було зробити на валуні, що у давні часи було
добуто з Ненаситецького порогу ( а що деякі камені Микільського кромлеху колись
у Дніпрі – на бистрині, знаходилися, свідчить їх вигляд, вони занадто
відшліфовані. . Так річкові валуни тільки швидка та стрімка вода може
обробити. Схоже, без втручання жреця Мерліна , що брав участь у споруджені
Стоунхенджа, на Микільському кромлеху не обійшлося. Хоча жартую, бо
відповідей на свої запитання не маю. А
тепер я поміркую про те, що не можна помацати в Храмі Сонця та щастя ( тепер
так буду величати кромлех у Микільському), але можна відчути. З розповідей
очевидців я знав, що людина, яка вперше потрапляє у таке священне місце ,
переживає дивні відчуття : змінюється частота пульсу, загострюються відчуття.
У неї , нарешті, стабілізується емоційний стан: всі турботи про день насущний
відступають Говорять також, що у тих,
хто побував у центрі кромлеху, очікуються разючі зміни на краще у недалекому
майбутньому, у неї відбувається приплив сил для боротьби. А біди та негаразди
обходять таких людей стороною. Можу засвідчити , все сказане про кромлех – не
порожні балачки . Нас він зустрів , до речі, сонцем, хоча був досить похмурий
день, і легким дощем, який у народі називають «сліпим». Маленьке чудо
сотворила природа, вирішивши здивувати та причарувати нас. І їй це
вдалося. Слово «кромлех» походить від
кельтських слів «crwm» ( склепінчастий) та «llech» ( камінне перекриття) . Часто центральне
місце кромлеху займають інші об’єкти :
менгір, дольмен, галерея або навіть
цілий мегалітичний комплекс. Археологи
знайшли кромлехи практично на всій території планети : Європі, Азії,
Австралії. Одначе більшість з них розташовані чомусь на Кавказі, Британських
островах, та у Франції – на півострові Бретань. Британський Стоунхендж є
найбільш відомим кромлехом у світі . Справжнє призначення таких споруд до
нашого часу невідоме. Є лише кілька версій використання кромлехів : ритуальне
огородження священного простору з утворенням «храму під відкритим небом»,
календарна система візирів з відслідкуванням положення Сонця і, можливо,
Місяця. Також допускається теорія про
зв'язок кромлеху з астрономічним спостереженнями та передбаченнями.
|
Оргкомітет.
Немає коментарів:
Дописати коментар